Соціальна адаптація

Соціальна адаптація, як із форм соціалізації. У руслі соціальної адаптації особистість, потрапляючи у нове середовище чи колектив, відчуває різні за своїм забарвленням почуття. Вони можуть бути комфортними та дискомфортними, знайомими чи чужими, конструктивними чи деструктивними. Одним із ключових моментів соціалізації є її необхідність та потреба. Як правило, для досягнення поставленої мети чи процесу саморозвитку необхідно залишити зону комфорту, пройти через труднощі та отримати бажаний результат – досягнуту мету. Залежній людині складно прийняти позицію тривалого та дискомфортного стану. Приймаючи рішення одужувати, людина виходить із зони комфорту та вступає до усвідомленого процесу реабілітації. Вкрай важливо проходити лікування у спеціалізованих центрах, під керівництвом професійних терапевтів, які у свою чергу підтримуватимуть психологічно та щиро віритимуть у кожного клієнта.

Програма реабілітації

Пройшовши програму соціальної реабілітації, залежний виходить із комфортних умов у реальний світ, де його супроводжують стреси, спокуси та інші подразники. У рамках програми проробляються різні «небезпечні» для пацієнта ситуації, які можуть бути схожими за межами центру. У таких ситуаціях, залежна людина адаптується до можливих зривів, виробляє імунітет і стійкість до прийдешніх спокус реального життя. Головне завдання соціальної адаптації – це передати досвід відповідальності та підготувати до автономного, самостійного життя. Людина повинна навчитися керувати своїм життям та контролювати свою тверезість. Завдання соціальної адаптації:

• формування позитивних життєвих мотивацій;
• вироблення самосвідомості та поваги до себе;
• вміння жити відповідально та самостійно;
• можливість радіти кожному моменту життя, незалежно від вживання психоактивних речовин;
• навички долати труднощі без допінгу;
• розвиток здібностей опору до наркотичного середовища;
• тренінги особистого зростання, активної життєвої позиції;