Лікування та реабілітація ігроманії

Ігроманія – не погана звичка, не невдале хобі, не розбещеність або прояв поганого характеру. Ігроманія – це хвороба, абсолютно офіційний медичний діагноз: вона внесена в DSM IV – Міжнародний довідник класифікації захворювань. І ця хвороба, як і будь-яка інша, вражає зовсім не самих негідних – її жертвою може стати будь-яка людина, незалежно від соціального статусу, освіти, сили особи, талановитості і так далі. Так, лудоманією страждали І.А. Крилов, Ф.М.Достоєвський та багато інших відомих людей. Дослідження Національної асоціації США з проблем азартних ігор свідчать, що середньостатистичний мешканець будь-якої країни світу може стати кримінальним злочинцем із достовірністю 6%, наркоманом – 32%, алкоголіком – 34%, ігроманом – 48%. Слід також наголосити, що люди, які страждають від ігроманії, порівняно часто зловживають алкоголем, а також вдаються до вживання наркотичних препаратів, тобто включаються до комбінованих форм адиктивної поведінки.

Характеристики ігроманії

Основною характеристикою цього захворювання є втрата контролю над грою, неможливість зупинитися – через порушення емоційно-вольової сфери, що розвиваються. Тобто трагедія гравця не в тому, що хоче грати – а в тому, що він не може нічого з цим бажанням вдіяти, не може самостійно зупинити гру. Тут можна провести аналогію з такою хворобою, як астма: астматик не може самостійно зупинити напад, йому потрібна допомога ззовні, і у його хворобі також немає власної вини. Хоча ігрова залежність належить до не хімічних залежностей, проте збудження від азарту і постійні коливання настрою приводять гравця в такий психоемоційний стан, при якому в організмі у величезних кількостях виробляються власні внутрішні наркотики (ендорфіни) і стресові гормони, з великою напругою серця, дихальна та м’язова системи, які швидко виснажуються, як і психіка. Дуже важливий гормон дофамін у тканинах нервової системи знижується до надзвичайно низького рівня. Дофамін відповідає за позитивні почуття, почуття задоволення, радості. Його рівень у гравця підвищується лише під час переживання азарту. Решту часу азарту залежний відчуває апатію, депресію та ін. негативні почуття. Людини, схильної до цієї хвороби, не зупиняють втрату сім’ї, друзів, роботи, житло, борги, що стрімко ростуть, руйнування фізичного і душевного здоров’я. Гра стає найбажанішим, найнеобхіднішим “емоційним наркотиком”. Для нього гра – єдиний спосіб зняття стресу, можливістю втекти від реальності, самотності, безвиході. Можливістю утвердитись у своїй значущості, домогтися визнання, отримати те, що не вистачає його душі. Він намагається це отримати за допомогою гри, а отримує лише ілюзію та біль. Ігроманія – психічний розлад, за тяжкістю та наслідками можна порівняти з алкогольною та наркотичною залежністю. У міру розвитку хвороби людина поступово деградує і всі сфери її життя деформуються. У цьому сам залежний заперечує наявність проблем. Він щиро вірить, що може контролювати ситуацію, зупинитися будь-якої миті, виграти, роздати всі борги тощо. Сльози, прохання, погрози, спроби близьких достукатися до розсудливості азартнозалежної людини марні. Він хворий. І заперечення одна із основних проявів залежності. На жаль, у суспільстві ставлення до залежності, чи то наркоманія, алкоголізм, лудоманія, переїдання та ін., носить негативне соціальне забарвлення, оточення делегує хворому багато провини та сорому. Лише останнім часом стало приходити усвідомлення того, що залежність – хвороба. Це означає, що в ній немає провини самої людини, і що вона потребує розуміння, підтримки та лікування. Детальніше ознайомитись із нашою роботою можна на головній сторінці сайту.